Історія журналістики — це, по суті, історія еволюції людської потреби ділитися важливими й актуальними відомостями. Хоча її витоки губляться в античності, справжнім прообразом газети стала римська “Acta Diurna” (Щоденні діяння), що публікувалася приблизно з 59 року до нашої ери. Це були офіційні повідомлення про політичні рішення та судові справи, виставлені для загального огляду на площах.
У Середньовіччі, через відсутність технологій масового друку, новини циркулювали у вигляді дорогих рукописних листів, які створювалися переважно для купців, дипломатів та урядів.
Переломним моментом стало винайдення друкарського верстата Гутенбергом у XV столітті. Ця технологічна революція дозволила зробити інформацію дешевою та масовою. У результаті, на початку XVII століття, приблизно у 1605 році в Німеччині, з’явилася перша друкована газета — періодичне видання, орієнтоване на широку публіку. Це стало офіційною датою народження журналістики у сучасному розумінні.
Протягом XVIII–XIX століть, в епоху Просвітництва, журналістика остаточно сформувалася як впливовий соціальний інститут, що займається формуванням громадської думки та контролем за владою. Згодом, із появою радіо та телебачення у XX столітті, новини стали електронними та миттєвими.
Сьогодні, в епоху Інтернету та цифрових медіа, журналістика переживає найбільшу трансформацію, борючись із інформаційним перевантаженням та дезінформацією, але зберігаючи свою основну місію: пошук, перевірка та поширення важливої інформації.